SpaceX може отримати до дев’яти активних стартових майданчиків — це більше, ніж у будь-якого конкурента. Поки інші гравці тримаються за одну-дві платформи, Ілон Маск розширює свій космічний арсенал.
Історичний стартовий комплекс 37 — скоро новий дім для Starship
Мис Канаверал знову гуде технікою — цього разу готується до зносу одна з колишніх гордостей американської космонавтики. Стартовий комплекс SLC-37, який довгий час використовувався United Launch Alliance (ULA) для запусків ракети Delta IV Heavy, переходить під контроль SpaceX. Цей стратегічний об’єкт стане новим майданчиком для надважкого ракетоносія Starship.
Міністерство ВПС США опублікувало проєкт звіту з оцінки впливу на довкілля, згідно з яким плани SpaceX не матимуть суттєвих негативних наслідків — ані для екології, ані для культурної спадщини, ані для конкурентів у сфері запусків.
Знесення інфраструктури Delta IV розпочнеться буквально з дня на день. Будуть демонтовані мобільна вежа, фіксована вежа обслуговування та блискавкозахисні конструкції.
“Роботи зі знесення відбуватимуться відповідно до чинного законодавства, зокрема норм щодо вибухових робіт,” — прокоментував Емре Келлі, речник Космічних сил США.
Замість старих веж — нові гіганти для Starship
На території SLC-37, що охоплює понад 93 гектари, SpaceX планує звести дві інтеграційні вежі заввишки понад 180 метрів. Це — ключовий етап підготовки до щорічних запусків Starship: компанія прагне запускати до 76 таких ракет на рік лише з цього комплексу.
Також розглядається можливість будівництва окремих веж для “ловлі” Starship та Super Heavy — унікальна технологія, що передбачає приземлення ракет не на платформу, а прямо на механічні “палки-вишні” на вежах.
Державна підтримка або залежність?
Передача такої цінної території SpaceX демонструє не лише амбіції компанії, але й глибоку інтеграцію SpaceX у державні інтереси. І хоча Ілон Маск перебуває в непростих відносинах із екс-президентом Дональдом Трампом, армія та NASA залишаються вкрай залежними від Falcon 9, Falcon Heavy, Dragon і майбутнього потенціалу Starship.
Що далі? Графік робіт
Офіційна оцінка впливу ще не завершена — до кінця липня триватимуть громадські слухання. Остаточне рішення Міноборони США очікується восени 2025 року. Якщо графік не зіб’ється, перші пуски з SLC-37 можливі вже у 2026-2027 роках — з урахуванням тривалого будівництва паливних сховищ, водяних систем гасіння, метанових установок та іншої інфраструктури.
А тим часом у Техасі та на LC-39A
У паралельному режимі SpaceX добудовує Pad B на базі Starbase у Техасі, а також завершує масштабну реконструкцію стартового майданчика LC-39A у Космічному центрі імені Кеннеді, де вже встановлено одну вежу Starship.
Крім того, компанія зводить гігантську будівлю Gigabay — 380-футову інфраструктуру для складання Starship, яка матиме понад 800 000 квадратних футів робочого простору. До запуску власної фабрики у Флориді, ракети доставлятимуть з Техасу баржами по воді.
Дев’ять стартових майданчиків — і це ще не межа
До 2027 року SpaceX може мати до дев’яти активних стартових майданчиків у трьох штатах США:
- SLC-37, SLC-40, LC-39A у Флориді;
- SLC-6 та ще один майданчик у Каліфорнії (Vandenberg);
- щонайменше два майданчики на Starbase у Техасі.
Це без урахування майбутніх плавучих платформ для запусків та посадок, які Ілон Маск неодноразово згадував у своїх виступах.
Конкуренти в тіні
На фоні цього розмаху ULA має лише два активних майданчики, Blue Origin — один, Rocket Lab — три. Не дивно, що останні скаржаться: запуск 120 Starship на рік може змусити їх призупиняти власні місії з міркувань безпеки.
Втім, звіт ПС США вказує, що роботи на сусідніх платформах не потребуватимуть евакуації під час стартів Starship — принаймні на SLC-37.
Висновок
SpaceX не просто будує стартові майданчики — вона проектує нову епоху космонавтики. Зорельоти, що повертаються й “ловляться” механічними руками. Запуски щодня, а не раз на місяць. Доставка вантажів по всьому світу за лічені хвилини. Колонізація Місяця і Марса.
Це вже не мрії. Це конкретні будівельні плани, схвалення уряду й гул техніки на мисі Канаверал.
